Заява Олександра Лукашенко про наміри розмістити зенітно-ракетні комплекси на кордоні з Україною насправді є політичним питанням, побудованим на міфі про перевагу С-400.
Наразі у білорусів залишилися системи С-300: вони знаходяться на західному напрямку. І насправді для невисоко літаючих цілей особливої різниці між С-300 та С-400 немає. Крім того, С-300 є мобільними комплексами, які за потреби можна без складностей перекинути в інше місце. Там можна було б розташувати інші значно дешевші та більш доцільні багатоканальні системи. Але Росія дала крупний кредит Білорусі – 1 млрд доларів – і тому зараз Мінськ планує отримати С-400 саме з РФ.
Вони намагаються позиціонувати С-400, як саму надійну систему світу, але насправді це не так. Наприклад, коли у 2017 році американці застосовували ракети “Томагавки" по сирійських авіабазах, то розташовані там С-400 цих “Томагавків" не виявили: вони просто не помітили їх на малій висоті. На малій висоті що С-300, що С-400, що “Бук" бачать на дальності не більше 25 км.
Ще одним важливим недоліком що для Білорусі, що для Росії, є відсутність єдиної системи видачі цілевказівки. Такої як, наприклад, в країнах НАТО – система “Лінк" Тому хоча певна взаємодія між системами ППО існує, але єдиного джерела видачі цілевказівок для прийняття рішень немає.