Небезпечне Чорне море. Розміновувати будуть усі країни басейну

Україна — одна з найбільш замінованих  країн у світі. І йдеться не тільки про суходіл, а й про водну акваторію. На розмінування Чорного та Азовського морів, русел Дніпра, Дунаю та Південного Бугу можуть знадобитись десятки років. А втім, мінна загроза реальна не тільки для України, а й для Болгарії, Румунії, Туреччини та Грузії. 

Підрив румунського тральника і вибух у Батумі

Небезпечні сюрпризи почали виявляти в Чорному морі невдовзі після повномасштабного вторгнення. 26 березня 2022 року Туреччина вперше за 80 років перекрила Босфор через  міну старого зразка, що дрейфувала. Її знешкодили сапери. 

8 вересня, знешкоджуючи міну, підірвався румунський тральник. Тоді в море вийшли 75 військовослужбовців для знищення боєприпасу, який дрейфував приблизно за 50 кілометрів від Констанци. Але через негоду тральник підірвався на міні. Минулося без постраждалих.

У лютому 2023 року міна вибухнула за 25 метрів від узбережжя Батумі.

«У Грузії, ніби, не повинно було бути мінної загрози, тому що їх (боєприпаси, — ред.) викидало в західну акваторію Чорного моря», — говорить керівник Українського центру безпеки та співпраці (USCC) Сергій Кузан.

За його словами, найбільше загроз для цивільного судноплавства — на території, західніше Криму. 

За рік було зареєстровано близько 50 випадків, коли міни виявляли біля узбережжя Чорного моря в різних країнах. 20% з них здетонувало. Частина боєприпасів могла опинитись біля берегів як України, так і інших країн через шторм. А інші могли навмисно викинути в море, пояснює капітан запасу першого рангу ВМС України, експерт Центру оборонних стратегій Андрій Риженко:

— Відверто кажучи, такого не мало би бути. У морської міни є така особливість: у нештатному режимі вона відривається від мінрепу — троса, який поєднує її з якорем. Там є спеціальний механізм, який її деактивує. Її «роги», гальванічні елементи, не спрацьовують. А тут виходить, що в певної кількості вони спрацювали. Я думаю, що це зроблено навмисно. Механізм деактивації був вимкнений, щоб ця міна була загрозою при дрейфі.

Росіяни почали свій мінний розбій одразу після початку повномасштабного вторгнення. Відпустили у вільне плавання смертоносну зброю на шляху від Одеси до Босфору. 18 березня 2022 року морський порт Сочі направив судноплавникам та капітанам суден у регіоні попередження про загрозу. Мовляв, через шторм якірні міни українських ВМС відірвались і дрейфують у Чорному морі. І їх понад 400. Але виявилось, що йшлося про снаряди, вкрадені з українських складів після окупації Криму.

Ці міни захопили збройні сили РФ 2014 року під час військового вторгнення і тимчасової окупації Росією українського міста Севастополь. Тож Росія, використовуючи морські міни з захоплених 2014 року військових складів, свідомо вдається до провокацій та дискредитації України перед міжнародними партнерами. Так пояснили тоді в українському МЗС. Про це сповістили також Міжнародну морську комісію.

«За тією інформацією, яка у нас вже є, — це від 400 до 600 дрейфуючих мін, які Росія вже використала для провокацій, — говорить Сергій Кузан. — Таким чином вона чинить психологічний тиск на країни басейну Чорного моря, щоб вони боялись за свої судна».

Замінування для захисту та провокацій

Звичайно, Україна також використовує міни, але якірні, і ставить їх для захисту своєї території, каже Андрій Риженко:

— Через те, що Росія намагалася висадити морський десант, ВМС провели превентивну постановку морських мін в межах наших територіальних вод. Це якірні міни ставляться на якір на глибині декількох метрів. Коли десантний корабель проходить над цією міною, він торкається її — і стається вибух. Це легальна оборонна зброя. Кожна країна може це робити, але повинна повідомляти мореплавцям через NOTAM. Ми так і зробили. І завдяки цьому нам вдалося не допустити висадки російського десанту.

Якщо українська сторона якірними мінами захищається, то  Росія — блокує  морські шляхи від дельти Дунаю до дельти Дніпра. І судноплавство там існує тільки завдяки «зерновій угоді», для якої спеціально розчищали морські шляхи.

«Визначити площі та дати, конкретні терміни розмінування можна буде тільки після завершення війни і оцінки спеціалістів. У нас, на жаль, не було досвіду розмінування», — говорить Сергій Кузан.

За словами Андрія Риженка, який свого часу був заступником начальника штабу ВМС України, масштаби замінування Чорного моря складно оцінити ще через те, що на дні є боєприпаси, яким понад 100 років, — часів Першої та Другої світових воєн:

— Можу сказати, що з часів незалежності України у водах нашого суверенітету ми не проводили системних пошуків морських мін. Навіть у портах та пунктах базування. А все через відсутність спроможностей у ВМС України.

Після розпаду Радянського Союзу дуже довго ділили Чорноморський флот. А коли поділили, то зрозуміли, що техніка стара, а купити нову немає за що. Тому розмінування проводили ситуативно, наприклад, коли дайвери виявляли вибухонебезпечні предмети під водою. Час від часу знаходити та знешкоджувати міни допомогали і спеціальні групи протимінних кораблів НАТО, відбувалося це під час навчань «Сі Бриз» у районі Одеси.

Потрібні «підводні Джавеліни»

Спочатку в незалежної України був тільки один мінний тральник «Генічеськ», але його знищила крилата ракета росіян минулого літа. Два тральники Україні пообіцяли передати Нідерланди. І ще два тральники — «Черкаси» та «Чернігів» — купили позаторік у Великої Британії. А втім, в Україну їх поки не відправили: під час активних бойових дій чи ракетних обстрілів великі ризики втратити судна.

Композитний корпус тральника — це захист від мін, але не від ракет.  Спеціальні антимагнітні матеріали роблять судно непомітним для боєприпасів під водою.

Менше витрат потребують «підводні Джавеліни» — безпілотні протимінні катери зі сканерами бокового огляду, які запускають під воду для пошуку морських мін. На таких безпілотниках є маленькі торпеди, які також можуть знищувати небезпечні знахідки. Таких катерів Україні потрібно мінімум шість: для роботи в Чорному та Азовському морях, у гирлах річок Дунай, Південний Буг та Дніпро, каже Андрій Риженко:

— У 2016 році ми дивились французьку техніку, Inspector MK 2 — це 9-метровий катер. Одна система коштувала на той час 10 мільйонів євро. Нам потрібно було таких дві, щоб працювати на Чорному та Азовському морях. Їх можна поставити і на корабель, можна працювати і з берега. У них живучість дуже висока… Вони мобільні, технологічні, безекіпажні, що робить їх більш безпечними.

Андрій Риженко пояснює алгоритм роботи:

— Формується невеликий загін, який прибуває на ділянку місцевості на узбережжі, ставлять катер на воду, програмують через GPS — і він пішов шукати. Звичайно, вся інформація передається на берег, берег передає на морский операційний центр.

Зараз же в Україні водолази-сапери знищують міни. Для розблокування морських шляхів і створення «зернового коридору» британці надали сучасну техніку — 36-кілограмові сканери бічного огляду. Їх запускають із човна чи катера. Вони можуть шукати міни на глибині до 200 метрів, але вибухівку на них ставлять все одно люди.

Болгарія, Румунія і Туреччина допоможуть Україні в розмінуванні. Можуть долучитись і спеціальні підрозділи НАТО. Поки що від активної допомоги їх стримують бойові дії, каже керівник Українського центру безпеки та співпраці (USCC) Сергій Кузан:

— Я оптимістично дивлюсь на процес розмінування Чорного моря. Думаю, що це буде відбуватись достатньо швидко. Роботу можна виконувати в плановому режимі — один за одним розміновувати корабельні маршрути.

А от досвід країн Балтії, Бельгії та Нідерландів може бути максимально корисним для України. Ці країни не тільки активно розміновують Балтійське та Північне моря ще з часів Другої світової війни, а ще й обіцяють навчити наших фахівців роботі з сучасною саперною технікою, каже Андрій Риженко:

— Наші екіпажі пройшли підготовку на британських тральниках. Як показує досвід, за три місяці, якщо у тебе є базові знання, то можеш опанувати її.

Джерело: rfi