Танки західні, домашні ракети. Чим воюватиме Україна?

Коментує Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій, для Радіо Свобода

---

Стало відомо, що Україна отримає від західних партнерів бронемашини піхоти. Чи можуть ці постачання змінити перебіг війни?

Головною метою України досі залишаються танки. Їх, за словами головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного, потрібно 300 одиниць. Ще у жовтні міністр оборони України Олексій Резніков заявив, що США не готові надати Україні танки M1 Abrams, оскільки логістика цієї техніки може стати великою проблемою для української армії. Німеччина ж геть-чисто відмовляється постачати свої танки поодинці, хоча й погодилася поставити БМП Marder. Чи отримає Україна довгоочікувану техніку у 2023 році?

Міністр оборони України Олексій Резніков виявився більш прямолінійним – він заявив, що одним із пріоритетних завдань держави на 2023 рік є активізація виробництва української зброї, у тому числі – ракетної.

Технології, обладнання, персонал та фахівці в Україні є

Експерт Центру оборонних стратегій, полковник запасу Віктор Кевлюк, вважає, що постачання Україні танків M1 Abrams малоймовірне з кількох причин:

– В Україні досить довго говорять про перехід на стандарти НАТО, але фізично далі за розмови все не просувається, за винятком пари галузей військової промисловості. Багато галузей вимагають уніфікації процедур, обладнання та тих самих сортів пально-мастильних матеріалів. Танк на полі бою – істота ненажерлива. Проблема у підвезенні палива та заправки існує, тому що кожній танковій роті потрібно постачати паливо у дуже великих обсягах, а для цього потрібні спеціалізовані машини. Відповідно, спеціалізовані сорти палива та мастил – і все це, варто зауважити, має здійснюватися в бойових умовах.

Україна, мабуть, ще не готова до застосування таких машин

Якщо не вдаватися до деталей, то це не так уже й погано. Якщо замислитися над тим, що машина вартістю від двох до п’яти мільйонів доларів вимагає до себе шанобливого ставлення, все виглядає складніше.

Коли на початку 2000-х років США проводили військову операцію в Іраку, вони розгорнули польовий ремонтний завод у порту Кувейту. Набагато простіше виявилося перекинути на кораблі зі США фахівців та обладнання та створити завод у Кувейті, ніж організувати в пустелі якісний ремонт та обслуговування танків. Тобто війська мали просте завдання – взяти підбиті машини і доставити до Кувейту, де з ними працювали фахівці, які це обладнання і виробляли. Треба розуміти, що фахівців з польового ремонту навіть у збройних силах США не так вже й багато. Напевно, давати дороге обладнання солдату, який навчався 5–6 місяців у навчальному центрі, таки не варто.

Збройні сили України мають проблеми не лише у підготовці танкових екіпажів, а й у логістиці: починаючи від ремонтників, закінчуючи заправниками. Тому Україна, певно, ще не готова до застосування таких машин.

– Який час може зайняти подолання цих труднощів? Це пів року, рік чи ще більший термін?

Що б не трапилося з танком, екіпаж залишається живим

– Не думаю, що на це потрібно понад півроку-року. Десь у цих межах. Тут має існувати цілеспрямована програма на кшталт: “Ми хочемо отримати ось це, давайте реалізовуватимемо отримання саме цього виду озброєння”. Я не бачу таких кроків з боку України, ми працюємо швидше за схемою: “Ось цей підрозділ має отримати ось таке озброєння”, а потім ці люди їдуть на Захід, навчаються, отримують це озброєння та повертаються на фронт. З танками Abrams ця ідея не дуже добре спрацює, тому що під ці танки потрібно буде привезти масу систем.

Я був свідком того, що на навчаннях у Німеччині одна з ремонтних машин на базі танка Abrams пошкодила одну з ковзанок. Ремонт цієї машини в умовах парку військової бази США у Німеччині – ніхто не стріляє, все є – тривав п’ять діб. А це, за великим рахунком, ремонт колеса. Уявіть все те саме на території нашої країни, де цього немає.

− Україна намагається отримати ці танки з самого початку війни. Якщо говорити зовсім простою мовою, у чому їх переваги та недоліки?

– Під час конфлікту в Іраку підбиті танки Abrams були і їх було достатньо, але загиблих екіпажів не було. Конструкція башти передбачає перебування танкістів у такій бронекапсулі. Що б не трапилося з танком, екіпаж залишається живим. Це головна його перевага перед рештою машин.

Другий момент – танк має шикарну систему управління вогнем та шикарний прицільно-навігаційний комплекс. Він здатний, використовуючи нічний приціл, обстрілювати цілі на відстані п’ять кілометрів. Російські машини здатні обстрілювати цілі з відривом до двох з половиною кілометрів.

З недоліків – танк важкуватий і має досить велику проєкцію

Танк дозволяє екіпажу перебувати у бойовій машині та вести безперервний бій до десяти годин. Нормальний танк дозволяє це робити три-чотири години. Хочеш – не хочеш, але треба банально вийти з машини, подихати повітрям, сходити до туалету, перекусити. В “Абрамсі” все це можна робити, не виходячи із машини. Екіпаж відокремлений від боєкомплекту броньованою перегородкою. Танк має потужне бронювання, потужний двигун і, як наслідок, розвиває гарну швидкість по пересічній місцевості.

З недоліків – танк важкуватий і має досить велику проєкцію, тобто є такою гарною мішенню, яку, щоправда, вкрай складно вразити.

– Щодо маси танка, вона у максимальній комплектації сягає 70 тонн. Чи не виникне через це проблем під час руху українськими дорогами, мостами, переправами?

– Якщо брати танк із середніми модифікаціями, то він важитиме 55–60 тонн, оскільки я сумніваюся в тому, що Україні нададуть танки в максимальній комплектації, якщо навіть передача західних танків відбудеться. 55-60 тонн – це багато, безумовно, але у танка двигун потужністю 1200 кінських сил! Якщо порівняти кількість сил на тонну ваги, Abrams виглядає досить потужно. Він дуже добре почувається на пересічній місцевості через широкі гусениці. На півдні України дуже відкрита місцевість, де “Абрамси” себе дуже добре проявили б, але треба враховувати й те, що далеко не всі мости здатні витримати танк вагою 60 тонн. Якщо Україна планує такі машини отримувати та застосовувати, то автоматично інженерні підрозділи ЗСУ отримують завдання – наростити пропускну спроможність мостів та інших дорожніх споруд.

– Нещодавно в мережах з’явилося відео, на якому, ймовірно, російські танки Т-14 “Армата” пересуваються в зоні бойових дій або біля неї. Як ви вважаєте, чи здатні вони змінити хід війни та, можливо, стати конкурентом для західних моделей останнього покоління?

Вояж трьох машин Донбаським переліском на відео – ну, це презентація для покупців

– Ми говоримо про красиву презентаційну модель, яку потрібно порівняти з машиною, яка пройшла дві великі війни, якщо ми говоримо про “Абрамси”. “Армата” на сьогодні, як кажуть діти, це ні про що. Танк замислювався як машина наступного покоління, він концептуально непоганий – там безлюдна вежа (боєкомплект розташовується всередині вежі, екіпаж – поза. Вогонь ведеться дистанційно. – РС), там багато різного, але все це робиться російськими руками й на російських заводах. Ми пам’ятаємо історію, як танк просто затих на Червоній площі й зрушити з місця його не могли кілька діб. Чим закінчиться така історія у бойовій ситуації, ми всі розуміємо.

Якоїсь рішучої переваги машина, зроблена для потенційного продажу клієнтам з Близького Сходу та Африки, не має. Їх немає у потрібній кількості навіть для того, щоб озброїти хоча б одну танкову роту. Російську танкобудівну галузь просто відключено санкціями від отримання західних систем управління вогнем, оптики, нічних прицілів. Вона рухається не в сторону танків наступного покоління, а в сторону танків минулих поколінь. Сьогодні вони можуть відремонтувати лише танки Т-62, у яких взагалі немає нічного обладнання.

Плюс дефіцит кадрів у російському оборонно-промисловому комплексі: на два мільйони необхідних працівників припадає 400 тисяч вакансій. Плюс одна мобілізація, зверху – ще одна, яка має відбутися на початку цього року, додайте до цього відтік кадрів, які розбіглися з Росії у різні боки. Що ми отримуємо? Працювати нема кому, робити нема з чого, технології нестабільні. Вояж трьох машин Донбаським переліском на відео – ну, це презентація для покупців.

– Стало відомо, що США нададуть Україні БМП Bradley, Німеччина – БМП Marder, а Франція – колісні бронемашини AMX-10 RC, які деякі ЗМІ класифікують як легкі танки. Наскільки ці постачання значущі?

– Коли у 2014–2015 роках ЗСУ зазнали значних втрат у військовій техніці, ми зіткнулися з тим, що нам необхідно було збільшити не лише чисельність збройних сил, а й кількість броньованої техніки для механізованих підрозділів – потужні, важкі, броньовані, але рухомі машини. Їх у нас обмаль. Тоді й почалися пошуки машин та бронетранспортерів в інших країнах, де було хоч щось. Ми отримували польські БМП-1, чеські БМП. Ці машини допомагають піхоті захистити себе, швидко рухатися пересічною місцевістю і вести вогонь з гарних гармат.

Те, що нам дають партнери, дозволить посадити мотопіхотні бригади на гідні машини, які різко збільшать їхні бойові можливості. Все також залежить від того, в яких кількостях ця техніка буде поставлятися. У нас вже є сформовані бригади резерву, у нас є сформовані стрілецькі батальйони. Коли ми матимемо багато машин, ми отримаємо інструмент для злому супротивника на широкому фронті та швидкого просування в його оперативну глибину.

На харківському напрямку ми це бачили у виконанні 92-ї, 93-ї та 25-ї бригад, коли вони кинулися в прорив і на шматки розірвали російську оборону.

Це, мабуть, щось між оцінками “відмінно” та “чудово”

Бойова машина піхоти M2 Bradley – це зовсім не те, що було в 60-х роках, це зовсім інша машина. Це, мабуть, щось між оцінками “відмінно” та “чудово”. Вона важча, ніж звичайна БМП, але вона має броню та захищає від 30-міліметрових снарядів супротивника по всьому периметру. “Бредлі” спокійно знищували іракські танки Т-72, тому що вони оснащені протитанковим ракетним комплексом TOW. Навіть якщо в кожному БМП буде по дві ракети, вони зможуть знищити два танки.

“Мардер” – це “Мерседес” в світі БМП

“Мардер” має дуже гарну зброю, попри те, що вони досить старенькі. Потрібно врахувати, що це машина не плаваюча, на відміну від БМП-1 та БМП-2. Уявіть, що ви прийшли в автосалон і вибираєте між “Волгою” та “Мерседесом”, тож “Мардер” – це “Мерседес” у світі БМП.

Щодо французів, вони тривалий час оперували в Африці – це специфічний театр бойових дій, де рівнини саван, пісок пустель, джунглі. На гусеничних машинах там не сильно розженешся, тому тривалий час вони використовували колісні бойові машини. Це, звісно, не танк. Це броньований колісний засіб із 105-міліметровою гарматою, що дозволяє боротися з броньованими цілями супротивника. Це щось середнє між колісним танком та протитанковою мобільною системою.

Якщо щось і отримувати, то в такій кількості, щоб цього вистачило хоча б на один батальйон. Це близько 40 машин. Скільки у нас бригад? Достатньо. Йдеться про постачання кількох сотень машин, а краще – тисячі й більше. Чи готові наші партнери до цього – я поки що сказати не можу.

Ми можемо говорити про отримання машин попереднього покоління

– Якщо підсумувати, від початку війни Україна просить у західних партнерів танки, а саме – 300 одиниць техніки. Виходячи з тенденцій постачання зброї в Україну, чи можемо ми найближчим часом побачити в Україні американські танки M1 Abrams, французькі танки Leclerc, німецькі Leopard 2 чи британські Challenger 2?

– Я думаю, що ті сучасні танки, які перебувають на озброєнні провідних країн, нам не нададуть. Ми можемо говорити про одержання машин попереднього покоління.

– Чому?

– Після виборів 2019 року українські політики демонстрували будь-що, але ніяк не готовність воювати. Ми готувалися до шашликів, ми їздили в Буковель. Займалися різною нісенітницею, і тим самим ми поставили наших сьогоднішніх союзників у становище, коли вони перестали нас розуміти. До чого ми готувалися? Здати країну чи воювати за неї?

Захід зрозумів, що ми здаватися не збираємось

Протягом трьох років накопичувалася недовіра до військово-політичного керівництва України. У перші дні бойових дій українські солдати показали, що їм байдуже, як проголосував електорат на останніх виборах – вони воюють за Україну. І саме ці люди отримали підтримку з боку союзників. Піхотинці показали, що вони голими руками можуть протистояти російським танкам, бо в українського піхотинця в руках з’явилися Javelin, NLAW, переносні зенітно-ракетні комплекси у неймовірних кількостях. У результаті російська авіація зазнала величезних втрат.

Наступний етап був тоді, коли армія вигнала супротивника з-під Києва. Захід зрозумів, що ми здаватися не збираємось. Ті, хто сьогодні при владі, – не показник того, що не треба допомагати збройним силам та країні. З’явився Рамштайн (Міжнародна конференція з питань військової допомоги Україні на авіабазі Рамштайн у Німеччині – РС). Ми стали отримувати більш серйозні системи. Потім Росія перейшла на тактику ракетного терору – захід надав системи ППО, адже страждають люди. Це означає, що на одній лавці в Гаазі сидітимуть як хлопці, які організували ці удари, так і хлопці, які їх завдавали. Усі вони слухатимуть вироки за статтею “Геноцид”. Так, системи ППО поки не в тих кількостях, в яких би хотілося, але цього достатньо, щоб протистояти агресії.

Якщо Захід не розчарується в армії України – а цього не станеться – і ніяк не засумнівається у прагненні генерала Залужного довести війну до перемоги, то я думаю, що протягом року ми побачимо і танки, і БМП, і різні боєприпаси, аж до отримання не найгірших винищувачів. На все це потрібно лише час.

Джерело: Радіо Свобода