Військовий правоохоронний орган та нова модель запобігання правопорушенням у військовій сфері

Михайло Самофалов, Олексій Марценюк, експерти Центру оборонних стратегій

---

Останнім часом триває активна дискусія навколо утворення військового правоохоронного органу (Військової поліції), який своїм особливим функціоналом, за задумом законотворців, має суттєво змінити ситуацію з порушенням військової дисципліни.

Особливістю утворення Військової поліції в Україні є пропозиція створити її на вже існуючому підґрунті – шляхом перетворення Військової служби правопорядку у ЗСУ (Служба правопорядку).

На сьогодні Служба правопорядку є складовою Збройних Сил України і не має функцій автономного органу досудового розслідування, а тому превалюючим напрямом її діяльності є упередження вчинення правопорушень (превенція). За умов кадрового дефіциту у війську саме ефективно налагоджена превенція правопорушень дозволяє досягти відповідного балансу збереження кадрів та дотримання дисципліни.   

Як заплановано Стратегічним оборонним бюлетенем України та неодноразово озвучено військово-політичним керівництвом, Військова поліція повинна мати оперативні та слідчі функції. Водночас, завданням, яке ставиться перед Військовою поліцією, є саме забезпечення правопорядку і військової дисципліни у Збройних Силах України. Однак досягти такого завдання лише шляхом виявлення та розслідування кримінальних правопорушень неможливо.

Унікальністю нового військового правоохоронного органу в Україні може стати наявність механізму дослідчих перевірок, який зараз реалізується у Збройних Силах України у формі службових розслідувань. Зазначений механізм, за умов певного удосконалення, може стати новою формою превенції, що суттєво зменшить кількість військових правопорушень, особливо кримінальних.

Особливість військових правопорушень полягає в тому, що за їхні вчинення військовослужбовці можуть нести дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно, законодавством передбачена можливість проведення службового розслідування в Збройних Силах по встановлених фактах правопорушень з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення та відповідно визначення відповідальності за їх вчинення (від дисциплінарної до кримінальної).

Характерною рисою службових розслідувань в ЗСУ станом на зараз є те, що рішення про його призначення приймається командиром, який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування може бути проведено особисто командиром, доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу – також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Враховуючи, що службові розслідування проводяться безпосередньо у військових частинах, доволі часто причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, об’єктивно не з’ясовуються, службове розслідування проводиться поверхнево, інколи лише з метою формалізації дисциплінарного стягнення або фіксації факту про наявність в діях військовослужбовця складу адміністративного чи кримінального правопорушення та відповідно направлення адмінматеріалів до суду чи повідомлення про злочин до органу досудового розслідування.

Водночас в деяких випадках причиною вчиненого правопорушення військовослужбовцем може бути відсутність належного контролю зі сторони командирів (начальників) або навіть порушення ними відповідних наказів (інструкцій) – у таких випадках зазначені обставини можуть взагалі бути приховані та не відображені за результатами службового розслідування.

Дійсно, з початку широкомасштабного вторгнення агресора українське військо зіткнулось з масою правових проблем дотримання військової дисципліни, адже армія активно наповнювалась нещодавніми цивільними особами, далекими від військового життя та порядку. Відповідно статистика військових злочинів суттєво збільшується: з 8488 – за дев’ять місяців 2022, до 19039 за такий же період у 2023. Серед цієї категорії злочинів зберігається тенденція 2022-го року в тому, що левова частка кримінальних правопорушень фіксується за фактами:

• самовільного залишення частини або місця служби (ст. 407 ККУ– 10940, з них у 1314 вручено повідомлення про підозру;
• дезертирства (408 ККУ) – 4638 фактів, 99 повідомлень про підозру;
• непокори (ст. 402 ККУ) – 1273, з них 344 повідомлень про підозру.

В той самий час, за інсайдерською інформацією від представників ДБР, кількість повідомлень про факти самовільного залишення частини, які надходять від військових частини, набагато більша, але не всі з них одразу вносяться до ЄРДР.

Численна кількість по фактах нез’явлення вчасно з відпустки чи лікування, із запізненням на декілька днів, навіть при відсутності поважних причин або їхнього документального підтвердження, не вважаються перспективними для судового розгляду, а тому слідчі ДБР не поспішають з їхньою реєстрацією.

В деяких випадках проявляється вина командирів, які не роз’яснили у належний спосіб військовослужбовцям деякі процедури, наприклад, порядок звернення військовослужбовцю за медичною допомогою під час відпустки.

До цієї інформації варто додати, що змінами до КУпАП та ККУ, які відбулись у минулому році згідно із законом № 2839-IX від 13.12.2022, щодо посилення відповідальності військовослужбовців, було породжено суттєву правову невизначеність.

За підходом законодавця, законом № 2839 було встановлено виключно кримінальну відповідальність за окремі різновиди військових правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану, зокрема: за самовільне залишення військової частини або місця служби та невиконання наказу (розпорядження).

Натомість, як засвідчує судова практика, попри внесені зміни до КУпАП, у відношенні військовослужбовців продовжується складання матеріалів про адміністративне правопорушення у разі самовільного залишення військової частини або місця служби за ст. 172-11 КУпАП та відмови від виконання законних вимог командира (начальника) за 172-10 КУпАП, при цьому деякі суди, дотримуються позиції, що такі діяння дійсно підпадають під ознаки адміністративного правопорушення (більше детальної інформації – в аналітичній довідці Центру оборонних стратегій щодо застосування законодавчих змін посилення відповідальності військовослужбовців).

Враховуючи той факт, що здебільшого матеріали про адміністративне правопорушення складають саме уповноважені особи у військових частинах, практика розгляду адміністративних справ за ст. ст. 172-10, 172-11 КУпАП підтверджує те, що в багатьох випадках позицією командирів військових частин є намір не ініціювати кримінальне провадження, а обмежитись адміністративним стягненням щодо військовослужбовців. Така “імпровізована” дискреція влади командирів утворилась в результаті того, що в питаннях притягнення до відповідальності та дотримання військової дисципліни командири змушені враховувати і першочергові питання наявності особового складу, здатного виконувати різні завдання (зокрема, бойові).

Відповідно перед запуском нового військового правоохоронного органу варто повернутись до питань якісного аналізу нормативної регламентації військових правопорушень, з можливістю чіткого розмежування видів відповідальності.   

Саме ці завдання – дотримання військової дисципліни шляхом профілактики правопорушень, із одночасним збереженням кількості особового складу, зможе вирішувати вдосконалена система службових розслідувань в ЗСУ за умови її якісного транспортування у повноваження Військової поліції.

Якщо службове розслідування буде проводитись військовослужбовцями, які не пов’язані з військовою частиною, відповідно об’єктивність таких розслідувань буде лише покращуватись, при цьому може бути забезпечено всебічне з’ясування причин та умов вчиненого правопорушення з метою недопущення вчинення таких фактів у майбутньому. З метою запобігання зловживанню під час проведення службових розслідувань, можливо запровадити нагляд відповідних прокурорів за цим процесом.

В сучасних умовах ефективність правоохоронної системи визначається саме можливістю запобігати злочинам, у зв’язку з чим суттєво розширюється аналітична складова в діяльності правоохоронних органів, проведення системного кримінального аналізу протиправних явищ, їх причин та умов.  

Доволі цікавим іноземним прикладом правоохоронного органу у військовій сфері, який довів свою ефективність, є відділ кримінальних розслідувань Департаменту Армії США (Department of the Army Criminal Investigation Division (CID), раніше – Командування кримінальних розслідувань армії США).

CID є незалежним федеральним правоохоронним органом, який складається з майже 3000 співробітників, призначених у 124 місцях по всьому світу. Функціоналом CID є кримінальні розслідування військових злочинів, збір та аналіз даних, керування армійським центром обліку злочинів. Його особливістю є те, що він не пред’являє офіційних звинувачень, а лише подає звіт про результати розслідування посадовим особам, уповноваженим на висунення таких звинувачень.

Враховуючи поставлені перед Військовою поліцією в Україні завдання було б доцільним використати досвід діяльності колег із CID та в подальшому здійснити органічне поєднання превентивної аналітичної складової військового правоохоронного органу, яку можна розвивати саме за рахунок проведення службових розслідувань та функції органу досудового розслідування.

Військові правопорушення характеризуються доволі сильною латентністю, яка продиктована закритістю армійських структур, відповідно своєрідний “військовий форензік”, що буде діяти на своєчасне виявлення та упередження правопорушень, здатні реалізувати лише військовослужбовці, обізнані з середини із діяльністю Збройних Сил.  

В умовах дефіциту кадрового наповнення Збройних Сил це має стати спільним завданням: законотворців, військового керівництва, правоохоронців та експертів – не тільки забезпечити виявлення правопорушень у військовій сфері, а й сформувати належні та ефективні процедури превентивного характеру, що дозволять системно нівелювати негативні чинники, які впливають на боєздатність армії.

Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Захист прав військовослужбовців” за підтримки National Endowment for Democracy”

Джерело: Українська правда