Російська окупація Криму та вторгнення регулярних військ Російської Федерації (РФ) на Донбас змінили сприйняття історичної та культурної спадщини в Україні – як державою, так і суспільством. Зокрема, в Україні дедалі більше усвідомлюють, що культурна спадщина є невід’ємним елементом національної безпеки, важливим як для запобігання зовнішній агресії, так і для протидії їй.

РФ привласнила українські культурні цінності на півострові, включаючи 4095 пам’яток національного та місцевого значення, що перебувають під охороною держави. Привласнення пам’яток саме по собі вже становить порушення міжнародного права. Проте не менш важливо, що Росія використовує таке привласнення задля реалізації своєї комплексної довгострокової стратегії з посилення свого історичного, культурного та релігійного домінування над минулим, сьогоденням і майбутнім Криму.

Росія реалізує таку політику кількома шляхами впливу на культурний сектор: вона незаконно вивозить з окупованого Криму мистецькі артефакти, які потім експонує у РФ відповідно до власних кураторських наративів; проводить несанкціоновані археологічні розкопки; стирає сліди культурної присутності кримських татар на півострові, водночас перетворюючи їхнє віросповідання на зброю проти них самих. Разом узяті, ці дії ослаблюють основоположну роль корінного мусульманського народу в історії Криму до його захоплення Росією. Такими методами РФ забезпечує ідеологічне та історичне обґрунтування своє окупації півострова для своїх громадян, українців, які проживають у Криму, та міжнародної спільноти.

У ширшому розумінні Україні та її міжнародним партнерам, включаючи ЄС та НАТО, слід серйозно поставитися до проблеми культурної спадщини в Криму та розробити багаторівневу систему превентивних заходів і механізмів швидкого реагування, які розглядають культурну спадщину як питання національної безпеки, а маніпуляції нею – як потужну гібридну загрозу з тривалими та глибинними наслідками.